 Національним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді Міністерства освіти і науки України спільно з Національною екологічною благодійною організацією Зелений Хрест України (Green Cross Ukraine) у співпраці з Департаментом охорони здоров'я та соціальних справ міського управління Вроцлава (Польща) під егідою Вроцлавського Природничого Університету проводився Х Міжнародний конкурс еколого- валеологічної спрямованості «Вода – джерело життя».
На обласному етапі проведення конкурсу серед переможців:
- в номінації оповідання з діалогом «Розмова з краплею води» Протасова Карина, вихованка гуртка «Юні друзі природи» (керівник Бублієнко М.Ю.);
- в номінації символ води в скульптурі (Н2О) Ісайкіна Марія, вихованка гуртка «Юні орнітологи» (керівник Яриш К.В.);
- в номінації «Вода-це здоров’я (моя етикетка на пляшці)» - Калінчук Каміла, вихованка гуртка «Охоронці природи» (керівник Алєксєєнко Н.П.);
- в номінації вірш «Розмова з краплею води» - вихованець гуртка «Юні друзі природи » Літовченко Іван (керівник Борматова В.В.).
За підсумками національного етапу конкурсу: Ісайкіна Марія та Калінчук Каміла отримали грамоти за І місце, а керівники робіт вихованців - Алєксєєнко Наталія Петрівна та Яриш Ксенія Володимирівна отримали Подяки Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Міністерства освіти і науки України.
Вітаємо переможців!
Подорож Гідрульки.
(оповідання з діалогом «Розмова з краплею води», автор Протасова Карина).
Десь дуже далеко у небі жила велика хмаринка. Вона товаришувала з вітром, який іноді виводив її на прогулянку. Цій хмаринці так подобалась Земля з її зеленими полями, густими лісами, блакитними озерами, що іноді хотілось впасти донизу, і жити на землі. Але сонечко не дозволяло цього робити.
Хмаринка, час від часу, посилала на землю своїх діток – веселих краплинок Гідринок. Вітер тоді трохи пустував, розкидаючи маленькі крапельки і в поле, і на дерева, і в річку. Одна з найулюбленіших донечок хмаринки сама маленька Гідрулька вирішила вирушити в подорож, без відома матусі. Малесенька Гідрулька якось вранці сховавшись серед своїх сестричок відправилась в першу велику подорож.
Впавши на землю вона з сестричками кілька метрів промчали малесеньким потічком, а тоді до них приєднались ще крапельки.
Гідрулька спочатку розгубилась:
- Це вже не прогулянка. Куди ми всі поспішаємо?
- Ми біжимо до річки, - сказали найближчі до неї крапельки.
Тут одна з краплин попрощалась зі всіма і залишилась на камінчику, який гордо височів над водою. Ще одна з подружок залишилась на травинці, що схилилась над водою.
- Ти тут новенька? – запитала одна з краплинок.
- Так, - відповіла Гідрулька.
- І ти ще ні разу не побувала ні росою, ні політала хмаркою й не падала дощиком? здивовано продовжувала розпитуватись перша.
- Ні, а це цікаво? – спитала нову подругу Гідрулька .
- А як же, ти можеш побачити весь світ.
- Ого, - захоплено сказала вона.
І дві крапельки вирушили далі поруч, одна з них розповідала іншій, який прекрасний і великий світ, як приємно зігріває все довкола сонечко.
- А яке це сонечко? – спитала Гідрулька.
- Подивися вгору, - відповіла подруга.
А там сонечко якраз вийшло з-за хмарки. Воно було таким яскравим, але гріло так лагідно, що крапельці захотілось погрітися ще в його промінцях.
А промінчики лагідно пестили маленьку Гідрульку , цілуючи їй личко. Не помітила Гідрулька, як стала вона парою і полетіла високо в небо.
- Як тут добре! – вигукнула радісно Гідрулька.
- І видно все довкола, - продовжила її сестричка.
- Ой, дивись, який зелений ліс під нами і річка, в якій ми ще недавно купалися.
Ось так і літали вони з хмаринкою цілий день.
- А що нас чекає попереду? - спитала Гідрулька у сестрички:
- Море, - відповіла та.
- Яке воно велике, - трошечки злякано промовила Гідрулька .
І не встигла вона договорити, як полетіла донизу.
Вона впала у воду, яку відразу загойдав вітер. Гідрулька літала то вниз, то вгору. А небо розсікали блискавки і проносився гуркіт грому.Так пройшла майже ціла ніч. Вітер припинився. Гроза минула. Втомлена Гідрулька заснула, погойдуючись на поверхні моря.
Її сон був таким спокійним.
Мандрівка
(вірш «Розмова з краплею води», автор Литовченко Іван)
Коли вийшов я на двір,
Я краплинку там зустрів.
Запитав у неї я:
- звідки ти до нас прийшла?
Снігом я у горах спала
Потім я струмочком стала
В океан попала я,
А там вся моя сім’я!
А як сонечко пригріло,
Я до хмарки полетіла.
І на землю дощ пішов.
Знов малесенькі краплинки
Оживили всі рослинки,
Напоїли всіх тварин.
Так мене і ти зустрів!
| 
