Національним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді Міністерства освіти і науки України спільно з Національною екологічною благодійною організацією Зелений Хрест України (Green Cross Ukraine) у співпраці з Департаментом охорони здоров'я та соціальних справ міського управління Вроцлава (Польща) під егідою Вроцлавського Природничого Університету проводився Х Міжнародний конкурс еколого- валеологічної спрямованості «Вода – джерело життя».

   На обласному етапі проведення конкурсу серед переможців:

- в номінації оповідання з діалогом «Розмова з краплею води» Протасова Карина, вихованка гуртка «Юні друзі природи» (керівник Бублієнко М.Ю.);

- в номінації символ води в скульптурі (Н2О) Ісайкіна Марія, вихованка гуртка «Юні орнітологи» (керівник Яриш К.В.);

- в номінації «Вода-це здоров’я (моя етикетка на пляшці)» - Калінчук Каміла, вихованка гуртка «Охоронці природи» (керівник Алєксєєнко Н.П.);

- в номінації вірш «Розмова з краплею води» - вихованець гуртка «Юні друзі природи » Літовченко Іван (керівник Борматова В.В.).

   За підсумками національного етапу конкурсу: Ісайкіна Марія та Калінчук Каміла отримали грамоти за І місце, а керівники робіт вихованців - Алєксєєнко Наталія Петрівна та Яриш Ксенія Володимирівна отримали Подяки Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Міністерства освіти і науки України.

Вітаємо переможців!

Подорож Гідрульки.

(оповідання з діалогом «Розмова з краплею води», автор Протасова Карина).

   Десь дуже далеко у небі жила велика хмаринка. Вона товаришувала з вітром, який іноді виводив її на прогулянку. Цій хмаринці так подобалась Земля з її зеленими полями, густими лісами, блакитними озерами, що іноді хотілось впасти донизу, і жити на землі. Але сонечко не дозволяло цього робити.

   Хмаринка, час від часу, посилала на землю своїх діток – веселих краплинок Гідринок. Вітер тоді трохи пустував, розкидаючи маленькі крапельки і в поле, і на дерева, і в річку. Одна з найулюбленіших донечок хмаринки сама маленька Гідрулька вирішила вирушити в подорож, без відома матусі. Малесенька Гідрулька якось вранці сховавшись серед своїх сестричок відправилась в першу велику подорож.

   Впавши на землю вона з сестричками кілька метрів промчали малесеньким потічком, а тоді до них приєднались ще крапельки.

   Гідрулька спочатку розгубилась:

- Це вже не прогулянка. Куди ми всі поспішаємо?

- Ми біжимо до річки, - сказали найближчі до неї крапельки.

   Тут одна з краплин попрощалась зі всіма і залишилась на камінчику, який гордо височів над водою. Ще одна з подружок залишилась на травинці, що схилилась над водою.

- Ти тут новенька? – запитала одна з краплинок.

- Так, - відповіла Гідрулька.

- І ти ще ні разу не побувала ні росою, ні політала хмаркою й не падала дощиком? здивовано продовжувала розпитуватись перша.

- Ні, а це цікаво? – спитала нову подругу Гідрулька .

- А як же, ти можеш побачити весь світ.

- Ого, - захоплено сказала вона.

   І дві крапельки вирушили далі поруч, одна з них розповідала іншій, який прекрасний і великий світ, як приємно зігріває все довкола сонечко.

- А яке це сонечко? – спитала Гідрулька.

- Подивися вгору, - відповіла подруга.

   А там сонечко якраз вийшло з-за хмарки. Воно було таким яскравим, але гріло так лагідно, що крапельці захотілось погрітися ще в його промінцях.

   А промінчики лагідно пестили маленьку Гідрульку , цілуючи їй личко. Не помітила Гідрулька, як стала вона парою і полетіла високо в небо.

- Як тут добре! – вигукнула радісно Гідрулька.

- І видно все довкола, - продовжила її сестричка.

- Ой, дивись, який зелений ліс під нами і річка, в якій ми ще недавно купалися.

Ось так і літали вони з хмаринкою цілий день.

- А що нас чекає попереду? - спитала Гідрулька у сестрички:

- Море, - відповіла та.

- Яке воно велике, - трошечки злякано промовила Гідрулька .

   І не встигла вона договорити, як полетіла донизу.

   Вона впала у воду, яку відразу загойдав вітер. Гідрулька літала то вниз, то вгору. А небо розсікали блискавки і проносився гуркіт грому.Так пройшла майже ціла ніч. Вітер припинився. Гроза минула. Втомлена Гідрулька заснула, погойдуючись на поверхні моря.

   Її сон був таким спокійним.

Мандрівка

(вірш «Розмова з краплею води», автор Литовченко Іван)

Коли вийшов я на двір,

Я краплинку там зустрів.

Запитав у неї я:

- звідки ти до нас прийшла?

Снігом я у горах спала

Потім я струмочком  стала

В океан попала я,

А там вся моя сім’я!

А як сонечко пригріло,

Я до хмарки  полетіла.

І на землю дощ пішов.

Знов малесенькі краплинки

Оживили всі рослинки,

Напоїли всіх тварин.

Так мене і ти зустрів!